Практична робота. Місце і роль України в геополітичних планах Росії, Німеччини, Австро-Угорщини на зламі ХІХ–ХХ ст.
МІРКУЄМО І ДІЄМО!
1. Покажіть на мапі країни, про які мовиться в уривках. До яких військово-політичних блоків вона належали? З’ясуйте їхні територіальні зазіхання напередодні Першої світової війни.
В уривках історичних джерел згадуються такі держави:
• Російська імперія (займає Східну та Північно-Східну Європу, простягається від Балтійського моря до Тихого океану).
– Військово-політичний блок: Антанта.
– Територіальні зазіхання: прагнула захопити західноукраїнські землі Австро-Угорщини (Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття), щоб дійти до Карпатських гір. Влада прикривала це гаслом «возз’єднання всіх частин російського народу». Також Росія хотіла приєднати західну частину Галичини до залежної Польщі та встановити контроль над протоками Босфор і Дарданелли.
• Німецька імперія (розташована в Центральній Європі між Францією та Росією).
– Військово-політичний блок: Троїстий союз.
– Територіальні зазіхання: прагнула втілити план створення «Серединної Європи» та відкинути Росію на схід. Німеччина планувала утворити на українських землях залежні держави (Київське королівство чи Русинське царство), щоб отримати дешеву сировину, ринки збуту й колонізувати родючі чорноземи.
• Австро-Угорська імперія (розташована в Центрально-Східній Європі на південь від Німеччини, у басейні річки Дунай).
– Військово-політичний блок: Троїстий союз.
– Територіальні зазіхання: прагнула утримати Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття та відібрати в Росії Волинь і Поділля. Це дало б монархії Габсбургів вихід до Чорного моря, послабило б Росію та закріпило вплив Відня на Балканах.
2. Послуговуючись фактами, що в уривках, на мапі покажіть територіальні інтереси Росії, Німеччини, Австро-Угорщини щодо України напередодні та в перші місяці Першої світової війни.
На карті територіальні зазіхання держав позначаються такими орієнтирами:
• Російська імперія: стрілки експансії прямують на захід — від кордонів Російської імперії через річку Збруч на підавстрійські землі (Східну Галичину зі Львовом, Північну Буковину з Чернівцями та Закарпаття з Ужгородом) у напрямку Карпатського хребта.
• Австро-Угорська імперія: вихідними землями є Галичина та Буковина, а стрілки спрямовуються на схід — на сусідні російські губернії Волині та Поділля, а також далі на південний схід у бік чорноморського узбережжя й Києва.
• Німецька імперія: широкі стрілки геополітичного впливу охоплюють усю підросійську Наддніпрянщину від Правобережжя та Києва до Донбасу і Криму, позначаючи ці терени як сферу колонізації, видобутку ресурсів та створення буферних державних утворень.
3. Чому в той час український народ не міг бути рівноправним учасником європейської геополітики? Поясніть свої міркування.
Українці на зламі XIX–XX століть не мали власної незалежної держави і власної регулярної армії. Землі України були розділені кордоном між Російською та Австро-Угорською імперіями. Український народ не мав офіційного дипломатичного представництва на міжнародній арені і не міг укладати міждержавні союзи. Через це великі держави дивилися на Україну не як на рівноправного партнера, а виключно як на територію для загарбання, джерело зерна, вугілля і людських сил для війни.
МІРКУЄМО І ДІЄМО!
«Перетин геополітичних інтересів»
Опис розміщення стратегічних інтересів на контурній карті:
- Українські землі у складі імперій:
• До Австро-Угорщини належали західні регіони: Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття (виділяються жовтим кольором).
• До Російської імперії належала більша частина українських земель: Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина, Степова Україна та Крим (виділяються зеленим кольором). - Економічні та територіальні інтереси Російської імперії:
• Економічні: контроль над вивезенням українського зерна, видобутком вугілля на Донбасі та залізної руди у Кривому Розі (позначаються умовними значками корисних копалин).
• Територіальні: стрілки на захід у Галичину, Буковину й Закарпаття до Карпат, а також на південь через Чорне море для контролю над протоками Босфор і Дарданелли. - Економічні та територіальні інтереси Австро-Угорської імперії:
• Економічні: використання родовищ нафти у Дрогобичі й Бориславі та деревини карпатських лісів.
• Територіальні: утримання Карпатського регіону та стрілки на схід — на Волинь і Поділля, щоб відсунути російський кордон і вийти до Чорного моря. - Економічні та територіальні інтереси Німецької імперії:
• Економічні: вивезення сировини, продуктів харчування і відкриття українського ринку для німецьких промислових товарів.
• Територіальні: використання України як плацдарму для наступу на Схід і створення маріонеткових буферних держав проти Росії.
«Хронологія напруженості»
Основні віхи наростання напруженості:
- 1879–1882 роки — створення Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії.
- 1891–1893 роки — укладення франко-російського воєнно-політичного союзу.
- 1904–1907 роки — остаточне формування союзу Антанта між Великою Британією, Францією та Росією.
- 1908–1909 роки — Боснійська криза, посилення суперництва між Віднем і Петербургом.
- 1912–1913 роки — Перша і Друга Балканські війни, які перетворили Балкани на «пороховий льох Європи».
- Червень — серпень 1914 року — нарада в замку Конопіште та меморандум Бетман-Гольвега про плани розчленування Росії й використання українських земель.
«Етична дилема: лояльність чи самовизначення?»
Внутрішній монолог українського діяча:
Імперії бачать наш народ лише як солдатів для окопів і безмовних платників податків. Покірність цісарю чи царю дає тимчасовий спокій, але веде до остаточної русифікації або полонізації. Мої головні цінності — свобода людини та гідне майбутнє рідного народу. Чужі імператори торгують нашими містами і хлібом, тому ми мусимо будувати власну долю. Будь-які плани Відня, Берліна чи Петербурга переслідують виключно власну вигоду. Мій свідомий вибір — боротьба за національне самовизначення. Лише власна незалежна держава зможе захистити українців від воєнного лиха і гноблення.
«Аналітика»
Аналітична довідка керівництву Німеччини та Австро-Угорщини щодо України (1914 рік):
- Невраховані фактори: імперські штаби помилково вважають українців пасивною масою селян, яка автоматично підтримає прихід окупаційних військ і буде беззаперечно виконувати накази чужої адміністрації.
- Проігноровані прагнення: генерали ігнорують зрілість українського національного руху. Українці прагнуть не просто зміни одного монарха на іншого, а справедливої передачі поміщицької землі селянам, відкриття українських шкіл і власного народовладдя.
- Прогноз негативних наслідків: спроба насадити маріонеткових володарів або безжально вивозити українське зерно та вугілля викличе масове селянське повстання, саботаж на залізницях і партизанську боротьбу в тилу австро-німецьких армій.
«Резолюція»
Проєкт резолюції таємного з’їзду українських діячів та представників меншин (1914 рік):
- Український народ має законне право на державне самовизначення і соборність усіх етнічних територій.
- Засудити наміри європейських імперій перетворити українські губернії на арену кривавих боїв і грабунку.
- Усі громадяни краю, незалежно від національності, володіють рівними політичними й громадянськими правами.
- Полякам, євреям, німцям і росіянам в Україні гарантується свобода розвитку мови, шкільництва і культури.
- У майбутній Українській державі основою влади мають стати місцеве самоврядування і демократично обраний парламент.
- Земля має належати трудовому селянству без викупних платежів на користь магнатів.
- Вимагати надання українським землям широкої територіальної автономії як першого кроку до повної незалежності.
- Створити спільні комітети самооборони і допомоги постраждалим від воєнних дій мирним жителям.
- Будувати мирні й рівноправні відносини з усіма сусідніми державами Європи на засадах міжнародного права.
- Закликати українців по обидва боки кордону не стріляти один в одного заради інтересів ворожих імперій.
«Кого підтримували б ви?»
На зламі XIX–XX століть більш вигідним кроком для українця була стримана підтримка Австро-Угорщини.
Цісарський уряд Габсбургів діяв у власних геополітичних цілях, але конституційні закони Австро-Угорщини давали українцям набагато більше прав і свобод, ніж жорстке самодержавство в Росії. У Галичині й Буковині українці обирали депутатів до парламенту, легально видавали газети, засновували читальні товариства «Просвіта» та спортивні організації «Сокіл» і «Січ». В університетах Львова і Чернівців діяли українські кафедри, а Наукове товариство імені Шевченка працювало як неофіційна академія наук.
У Російській імперії панували безправ’я і заборони. Царська влада переслідувала українську мову і заперечувала існування української нації. Тому поразка Росії у війні давала шанс звільнити Наддніпрянщину з-під царського гніту, об’єднати всі землі в межах однієї коронної автономії та в майбутньому проголосити суверенну соборну Україну.